Основні проблеми, які виникають на стадії відкриття провадження у справах за позовними заявами поданими через підсистему «Електронний суд»

Дмитро Щеглов, адвокат, кандидат юридичних наук

Впровадження підсистеми «Електронний суд» є одним із пріоритетів держави в рамках сучасної судової реформи. Цей процес призводить до певних труднощів у суддів і адвокатів. В цій статті узагальненні основні проблеми, які виникають на стадії відкриття провадження у справі після подання позову через підсистему «Електронний суд» та запропоновані шляхи їх вирішення.

Стадія відкриття провадження у справі є однією з важливіших у всіх видах судових процесів. Помилки на цій стадії можуть привести до порушення конституційного права на судовий захист. Впровадження підсистеми «Електронний суд» яке супроводжувалось непослідовними діями з боку керівництва держави та судової адміністрації України призвели до значних труднощів у застосуванні цієї підсистеми судами, адвокатами та іншими учасниками процесу.

Головною підставою залишення позовних заяв без руху є заперечення судами наявності законних підстав для їх подачі через підсистему «Електронний суд» та зобов’язання позивача надати позовну заяву з додатками в паперовому виді. Наприклад в ухвалі Господарського суду м. Києва від 14 липня 2021 року у справі № 910/11250/21 позовну заяву залишено без руху з підстав, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує, зобов’язано позивача надати документи у паперовому вигляді. Суд послався на пункт 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, відповідно якого до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів здійснюються в паперовій формі. В ухвалі зазначено, що оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке було опубліковане 01 грудня 2018 року, відкликане Державною судовою адміністрацією України, відповідно, сторони зобов’язані подавати документи до суду тільки в паперовому виді. Слід зазначити, що 27 квітня 2021 року, до пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України були внесені зміни, які дозволяють поетапне впровадження окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно цих змін помодульний запуск Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи буде можливим після затвердження Вищою радою правосуддя «Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» та через 30 днів з дня опублікування у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). Станом на момент написання статті, а саме 17 серпня 2021 року, затверджено проект «Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» але не розміщено оголошення про початок функціонування окремих підсистем (модулів) . Зазначена позиція так саме зустрічається в судових рішеннях у цивільному та адміністративному судочинстві (ухвала Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2020 року у справі № 641/8801/20). В той же час це суперечить підзаконним нормативно-правовим актам. Питання функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи врегульовано наказом Державної судової адміністрації України № 247 від 01 червня 2020 року «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Згідно зазначеного наказу з 01 червня 2020 року запроваджено в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет» у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (далі – пілотні суди). Пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації підсистем керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами), у частині функціонування підсистем. Касаційний адміністративний суд Верховного Суду при розгляді справи № 160/1841/19 у постанові від 06 серпня 2020 року також висловився на користь можливості застосування підсистеми «Електронний суд». Крім того, рішенням Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9 рс-186/20 рекомендовано суддям з метою запобігання поширення коронавірусу застосовувати підсистему «Електронний суд», а громадянам подавати всі документи через підсистему «Електронний суд» та утримуватись від відвідування судових засідань. З огляду на зазначене, вважаю що залишення позовних заяв, які подані через підсистему «Електронний суд» без руху, з підстав відсутності публікації оголошення про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та зобов’язання надати додатково позов в паперовому виді є недоцільним та призводить до затягування судового процесу.

Окрім зазначеної проблеми, існують інші, які також пов’язані із застосуванням підсистеми «Електронний суд». Суди досить часто залишають без руху позовні заяви про розірвання шлюбу надіслані через підсистему «Електронний суд» з вимогою надати оригінал свідоцтва про одруження. В обґрунтування зазначеної позиції судді посилаються на пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: «Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі статтею 119 Цивільного процесуального кодексу України повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила статті 121 Цивільного процесуального кодексу України». Зазначена позиція була викладена в ухвалі Ренійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2021 року у справі № 510/1445/21, в ухвалі Октябрського районного суду міста Полтави від 05 травня 2021 р. у справі № 554/4094/21, в ухвалі Малиновського районного суду міста Одеси від 15 січня 2021 року у справі № 521/286/21, в ухвалі Суворовського районного суду міста Одеси від 09 листопада 2020 року у справі № 523/16628/20, в ухвалі Дніпровського районного міста Києва від 06 серпня 2021 року у справі № 755/12918/21, що свідчить про її значне поширення в судах України. Вважаю зазначену позицію хибною. Застосовувати правові позиції викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України слід із врахуванням змін, які були внесені в процесуальні кодекси та інші нормативно-правові акти. В грудні 2017 році були фактично прийняті нові процесуальні кодекси. Єдиною підставою для залишення позову без руху є його невідповідність формальним вимогам, які закріплені в статтях 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази — позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Жодних виключень для окремих категорій справ, наприклад щодо розірвання шлюбу, процесуальний кодекс не містять. Аналіз норм дозволяє дійти висновку, що надіслання копії свідоцтва про шлюб через підсистему «Електронний суд», яка підписана електронним цифровим підписом, відповідає формальним вимогам Цивільно процесуального кодексу. Очевидно, що сучасний процесуальний кодекс на відміну від кодексу, який діяв на момент ухвалення постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає можливість надіслання процесуальних документів до суду через підсистему «Електронний суд». Головною метою впровадження підсистеми «Електронний суд» є мінімізація паперового обігу та пришвидшення судового процесу. Вимога суду надіслати оригінал свідоцтва про шлюб суперечить самій ідеї впровадження підсистеми «Електронний суд» та суттєво уповільнює судовий процес. Якщо спробувати зрозуміти мотиви суддів Пленуму Верховного Суду України, які рекомендували в 2007 році витребувати у позивачів оригінал свідоцтва про шлюб, можна зробити припущення, що це мало запобігти зловживанням пов’язаними із наданням до суду підроблених документів. На момент ухвалення зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України в країні тільки з серпня 2007 року було запроваджено Державний реєстр актів цивільного стану громадян. Відповідно інформація про реєстрацію шлюбів була в ньому не повною. Враховуючи державний тренд на впровадження «paperless» , можливо вирішити зазначену проблему спираючись на норми сучасного процесуального кодексу та без незаконного зобов’язання позивачів надсилати оригінали свідоцтв про шлюб. Згідно частини 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, якщо суд має обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданої до суду копії свідоцтва про шлюб він завжди має можливість, керуючись частиною 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, спрямувати запит до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримати підтвердження. У підсумку, залишення позовної заяви про розірвання шлюбу з підстав не надання позивачем оригіналу свідоцтва про шлюб за умови надання завіреної копії, суперечить нормам діючого процесуального кодексу.

Деякі судді в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зобов’язують вказати офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача, відомості щодо реєстрації відповідача в підсистемі «Електронний суд» (ухвала Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року у справі № 635/2903/21) або інші засоби зв’язку відповідача, а саме номери телефонів, електронні адреси (ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі № 756/7439/21). Такий підхід не відповідає вимогам процесуальних кодексів, адже зазначення таких даних є правом, а не обов’язком сторін. Під час формування заяви в підсистемі «Електронний суд» є обов’язкові поля (без їх заповнення заява не сформується) та факультативні. Відповідно заява, отримана судом через підсистему «Електронний суд» вже пройшла перевірку системи на відповідність формальним вимогам.

Не поодинокі випадки, коли в якості підстави для залишення позову без руху судді зазначають, що копії документів надіслані до суду через підсистему «Електронний суд» не завірені згідно ДСТУ 4163-2003 та вимагають надати копії документів із зазначенням «Згідно з оригіналом», підпису, дати та прізвища з ініціалами особи, яка засвідчує копії (ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року у справі № 755/12918/21). Слід зазначити, що позовна заява із додатками надсилається через підсистему «Електронний суд» виключно після її підписання електронним цифровим підписом. Відповідно всі копії надіслані через підсистему «Електронний суд» є засвідченими належним чином та не потребують додаткового завірення згідно ДСТУ 4163-2003.

Крім того існують деякі технічні проблеми. В підсистемі «Електронний суд» у адвокатів є можливість формувати електронний ордер, але його форма не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, яке затверджене Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року. При формуванні електронного ордеру в підсистемі «Електронний суд» відсутня можливість зазначити назву органу в якому надається правова допомога. В ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі № 756/7439/21 це зазначено в якості однієї з підстав для залишення позовної заяви без руху. На мою думку такий підхід суду є занадто формальним, але можливо слід внести відповідні зміни до програмного забезпечення підсистеми «Електронний суд» з тим, щоб надати адвокатам можливість під час формування електронного ордеру зазначати назву органу в якому надається правова допомога. Ще одна технічна проблема пов’язана із формою спільної заяви подружжя, яке має дітей, про розірвання шлюбу. Згідно статті 109 Сімейного кодексу України подружжя, яке має дітей має право подати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу, відповідно така заява має бути підписана обома заявниками. Але форма такої заяви в підсистемі «Електронний суд» не передбачає можливості підписання її двома заявниками (ухвала Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 червня 2021 року у справі № 641/4711/21). Наразі для вирішення цього питання доводиться або додавати ордери на представництво обох заявників, коли заява подається їх спільним представником або додавати таку саму заяву підписану обома заявниками у форматі pdf.